До 40-х років 19 століття деякі американські збройові механіки почали виготовляти вогнепальну зброю з оптичними прицільними пристосуваннями. У 1848 році Морган Джеймс з Нью-Йорка розробив трубчастий прицільний пристрій такої ж довжини, як і ствол, який був оснащений скляною лінзою в задній половині та мав 2 перехрестя для прицілювання. Пізніше подібні прицільні пристосування застосовувалися в громадянську війну в США. Але по-справжньому практичний приціл народився в 1904 році, був розроблений Карлом Цейсом з Німеччини та використовувався під час Першої світової війни. Під час Другої світової війни приціл почав розвиватися.