Походження мікроскопа можна віднести до 16 століття. Хоча поняття збільшення та лінзи були відомі століттями, саме в цей час було досягнуто значних успіхів у розробці оптичних інструментів для збільшення малих об’єктів.
Заслуга у винаході складного мікроскопа, який використовує кілька лінз для збільшення об’єктів, часто приписується голландському вченому Захаріасу Янссену. Приблизно в 1590 році Янссен і його батько Ганс Янссен, які були майстрами окулярів, сконструювали мікроскоп, помістивши в тубус кілька лінз. Цей ранній мікроскоп був значним проривом, оскільки він дозволяв більше збільшення та покращену чіткість порівняно з попередніми збільшувальними пристроями.
Мікроскоп Ганса та Захаріаса Янссенів мав обмеження в тому, що він страждав від хроматичної аберації, коли різні кольори фокусувалися в різних точках, що призводило до розмитих зображень. На це обмеження пізніше звернувся інший голландський вчений Антоні ван Левенгук. Наприкінці 17 століття Левенгук удосконалив конструкцію мікроскопа та розробив власні потужні лінзи. Він досяг надзвичайного збільшення та був першим, хто спостерігав і документував мікроорганізми, такі як бактерії та найпростіші, за допомогою своїх мікроскопів.
Мікроскопи Левенгука були простими однолінзовими приладами, відомими як «прості мікроскопи» або «мікроскопи Левенгука». Ці мікроскопи складалися з крихітної високоякісної скляної сфери, встановленої на металевій пластині, а зразок поміщався на кінчик голки. Ретельно регулюючи відстань між зразком і лінзою, Левенгук досяг збільшення до 270 разів.
Розвиток і вдосконалення мікроскопів тривали протягом століть із внеском інших видатних вчених, таких як Роберт Гук і Ернст Аббе. Книга Гука «Мікрографія», опублікована в 1665 році, продемонструвала його спостереження за допомогою мікроскопів і популяризувала використання мікроскопів у наукових дослідженнях.
Сьогодні мікроскопи стали незамінними інструментами в різних галузях, включаючи біологію, медицину, матеріалознавство та нанотехнології. Вони перетворилися на передові інструменти, здатні досягати неймовірно високих рівнів збільшення та роздільної здатності, що дозволяє вченим досліджувати складні деталі мікроскопічного світу.